Вапняно-натрієве скло зазвичай називають силікатним склом, його основним компонентом є діоксид кремнію (SiO2), а також містить певну кількість оксиду натрію (Na2O) і оксиду кальцію (CaO), а також деякі інші допоміжні інгредієнти. Оскільки він містить оксид натрію та оксид кальцію, його коефіцієнт теплового розширення невеликий, тому він має хорошу стійкість до теплового удару; в той же час вапняно-натрієве скло має дуже хорошу світлопроникність і хімічну стабільність, тому воно використовується у виробництві хімічних приладів, оптичних приладів, медичних приладів та інших аспектів, які мають широкий спектр застосування.
Основними компонентами високого боросилікатного скла є оксид кремнію (SiO2) і оксид бору (B2O3), а також містять деякі інші допоміжні компоненти. У порівнянні з вапняно-натрієвим склом, боросилікатне скло має менший коефіцієнт теплового розширення, тому воно має кращу термостійкість і стійкість до термічного удару; крім того, високоякісне боросилікатне скло має кращі механічні властивості та хімічну стабільність, а також є більш прозорим і стійким до радіації. Тому він широко використовується в атомній промисловості, оптоелектронній техніці, напівпровідниковій промисловості та інших галузях.
Незважаючи на те, що вапняно-натрієве скло і боросилікатне скло є неорганічними аморфними матеріалами, їх відмінність полягає в хімічному складі та властивостях. Вапняно-натрієве скло підходить для випадків, що вимагають хімічної стабільності та світлопроникності, тоді як скло з високим вмістом боросилікатного скла більше підходить для випадків, що вимагають високої термостійкості та радіаційної стійкості.
